Меню

Палац Вілянув у Варшаві королівський подарунок на знак кохання

Ян ІІІ Собеський і красуня Марія Казиміра познайомилися випадково на балу і ця перша зустріч стала вирішальною не лише у їхньому особистому житті, а й у ході історії.

Юній французці було всього 17, спадкоємцю престолу — 27. Через два місяці після їх зустрічі Марисенька вийшла заміж за іншого — князя Яна Замойского (Себепана). Її чоловік був п’яницею  і гультяєм, однак мав дві значні переваги — безстрашність у бою та найбільший статок у країні. Його він щедро витрачав на жінок і бенкети. Дружині доводилося терпіти зради чоловіка і його постійну відсутність.

Сайт музею Палацу короля Яна ІІІ у Вілянуві — wilanow-palac.pl.

Статний сусід Ян Собеський час від часу розділяв самотність Марії Казиміри, надсилаючи лист за листом. У них він називав свою сусідку "прекрасною Астрією" і "королевою серця", а вона його, за запальну вдачу, — Порохом. Переписка ставала дедалі інтимнішою. Свої почуття закохані шифрували, називаючи "апельсинами". Прохання Марисеньки спалювати її листи після прочитання, Ян ігнорував. У 1661 році, під час чергової зустрічі, пара обмінялася обручками.

Тим часом, чоловік Марії помирає від сифілісу. Тепер закоханим ніщо не заважає побратися. Одружилися вони таємно, однак це викликало скандал серед польської шляхти, і пара вдруге йде до вівтаря вже публічно, незважаючи на всі плітки. 

Для дружини Марії Казиміри Де Ля Гранде король Речі Посполитої, на березі Вісли будує заміський палац — Вілянув, оточений парком, водними каналами і розарієм. Любовне гніздечко вирішили будувати у французькому стилі. Зараз це один із найцінніших зразків архітектури бароко.

Головним будівельником був призначений інженер-любитель Олександр Лоччі. Спочатку побудували невелику одноповерхову будівлю. Через чотири роки вирішено перетворити скромну садибу правителя на представницьку резиденцію, для чого у Вілянув запросили видатних архітекторів з Франції та Італії. Мікеланджело Паллоні прикрашав стелі і стіни. З усією Польщі приїжджали ремісники і привозили свої вироби, а спеціальні агенти по всьому світу шукали твори мистецтва, які і дотепер прикрашають маєток. Безліч цінних подарунків піднесли посли і дипломати. Замок став справжньою гордістю короля.

На алегоричних картинах, що знаходяться на стелі в одній із галерей, можна прочитати історію кохання Яна III Собеського та його дружини Марисеньки. Скульптурне оформлення палацу звеличує мужність свого господаря та красу господині. Античні фігури символізують відвагу короля, непереможність, адже тут показані епізоди виграних битв, зокрема розгром турецької армії під Віднем. Інша частина декору присвячена королівській дружині. Статуї грецьких богинь відображають її мудрість, чарівність, вірність, материнство.

Марія з Яном прожили у щасливому шлюбі майже 30 років, народивши 14 дітей. Легенди та перекази про їхнє кохання захоплюють усіх романтиків до цього часу.

Кожен новий господар переробляв дизайн і сади палацу на свій смак. За ініціативи Ізабелли Любомирської на території ансамблю були зведено два бічні крила, кухонний і ванний корпус.

У 1733 році палац Вілянув частково зруйнували і пограбували російські війська. У такому стані він і перейшов до рук Станіслава Потоцького. Граф відкрив резиденцію короля для вільного відвідування, відновив розкішне оздоблення палацу, присвятив пам’яті Яна III Собеського деякі кімнати. Інтер’єри поповнилися працями Рембрандта, Рубенса, Ван Дайка і Веласкеса. Сім’я Потоцьких перебудувала придворну церкву Святої Анни і спорудила поруч з палацом фамільну усипальницю.

Під час Першої світової війни у Вільнуві був розташований штаб і військовий госпіталь. Німецькі окупанти грабували і нищили польське національне надбання. Німці мазали маргарином табурети XVIII-го століття, прикривалися від пострілів гобеленами епохи рококо, на позолочених столах розкидали їжу. До 1945 року вціліла лише п’ята частина оформлення інтер’єру.

Палац після звільнення Варшави перейшов у державну власність. Почалася реставрація зруйнованої будівлі. Лише в 1962 році перші відвідувачі змогли відвідати кімнати палацу. Зараз це одна з найбільш чудових культурних і туристичних пам’яток Варшави. У палаці можна побачити оригінальні меблі, фрески, портрети і скульптури, які були ще за правління Яна III Собеського.

Влітку на терасі палацу влаштовують концерти. Прогулюючись зеленими алеями, можна побачити й інші споруди, наприклад, Китайський павільйон або оранжерею. В оранжереї працює виставка виробів прикладного мистецтва, де можна побачити цінні зразки європейської кераміки, фарфору, скла, меблів, столове срібло і інші речі ручної роботи.

Головне завдання виставки — продемонструвати унікальні зразки декоративно-прикладного мистецтва, що належать колекціям палацу, і познайомити туристів зі смаками та вподобаннями колишніх власників Вілянува. Також гості можуть побачити на власні очі предмети побуту, якими господарі користувалися щодня.

На території 45-гектарної парку знаходяться сади в різних стилях: дворівневий бароковий сад, італійський сад, англійський ландшафтний сад і англо-китайський ландшафтний сад.

Почалося їх створення за часів Яна ІІІ Собеського, паралельно з будівництвом палацу. Природні можливості місця відповідали усім вимогам, аби відтворити тут бароковий сад. Терасне розміщення простору  і наявність системи водопостачання забезпечують цікаву перспективу огляду та пов’язують сад з навколишнім ландшафтом. Під час свого правління Ян ІІІ особисто доглядав за декоративними рослинами і деревами, любив милуватися їх красою.

Бароковий сад у червні.

Бароковий сад у травні.

До цієї епохи відносять створення й італійських садів, що знаходяться на терасі зверху і знизу між палацом та озером Вілянув. Прикрашені партери на верхній терасі є композиційним продовженням королівських апартаментів. Оригінальний скульптурний декор, який є роботою нідерландських художників, був знищений російською армією на початку XVIII століття. Залишилися лише декори XVIII століття, розташовані на балюстраді верхньої тераси. Уже після Другої світової війни у Вілянув привезли скульптури XVIII століття з музею Біркенау, що в Сілезії, які замінили  втрачені фігури часів Яна III.

Сади в червні.

Сади в липні.

У кінці XVIII століття створено англо-китайський сад, що розташувався на південь від палацу. Його уклав Шимон Богуміл, за дорученням Ізабелли Любомирської. Сад відходить далеко від геометрії бароко, створена вражаюча вісь огляду, де подинокі дерева контрастують з відкритим простором. У англо-китайському саду можна побачити цінні зразки монументальних дерев (дуб, гінкго білоба), штучне озеро (створене ще до доби Яна ІІІ Собеського), а також більш пізні (з початку XIX століття) будівлі, побудовані за порадою Станіслава Костки Потоцького за проектами Християна Петра Айгнера.

Саме Станіслав Костка Потоцький створив на березі озера Вілянува, з північного боку, англійський сад, що м’яко нахиляється до води. У ньому знаходяться паркові будівлі — Китайська альтанка і насосна станція. Осі об’єднують окремі елементи саду. Одна з найкрасивіших пов’язує китайську альтанку з римським мостом, який веде на острів. На острові стоїть пам’ятник на честь битви під Рашином у 1809 році. На протилежному боці озера Станістлав Костка створив інший ландшафтний парк — Морисін. Сьогодні це природний заповідник, де мешкають рідкісні тварини і знаходяться цінні релікти ландшафтної композиції XIX століття. Найкраще ж з цього періоду збереглися неоготичні ворота, розташовані на осі резиденції Вілянув.

Окрім, красивих садів і палацу, можна також відвідати виставки у Галереї сучасної скульптури, що знаходяться в будівлі колишньої оранжереї, і Музей плакату. Адреса: Museum of King Jan III’s Palace at Wilanów, Warsaw, ul. Stanislawa Kostki Potockiego 10/16.

Для любителів водних прогулянок є прокат човнів. Під час водної екскурсії зверніть увагу на рожеві водяні лілії — символ чистого і безмежного кохання короля до своєї Марисеньки.

Палац Вілянув не припиняють відновлювати. На даний час Євросоюз спонсорує велику програму реставрації та ревіталізації палацу і садів. Зараз сади своєю формою ще більше пов’язані з фасадом будівлі палацу, до того ж їх вигляд нагадує стиль епохи Яна III Собеського. Довкола палацу розкинулися будиночки із кафе та ресторанчиками, що архітектурно нагадують стиль невеличкого села, яке раніше мало назву Мілянув.