Меню

Історія одного весілля…

Кожен закоханий мріє провести зі своєю половинкою усе життя, приймає всі турботи і розбіжності, аби тільки разом… Важливим кроком до створення "ми" і власної сім’ї є одруження. Неважливо, чи це офіційне оформлення документів у РАГсі чи це просто обітниці один перед одним, головне, усвідомлене бажання бути разом… і в горі, і в радості…

Іринка та Олег — юні мрійники, яким у реалізації своїх весільних ідей допомогло кохання, рішучість і фантазія.

Розкажіть історію свого знайомства, це було кохання з першого погляду?

Коханням з першого погляду це точно не назвеш, бо ми навчалися разом в Острозькій академії і хоч, ймовірно, нерідко зустрічалися у стінах університету, ніколи навіть не знайомилися. Але, зустрівшись вперше в Києві, мабуть, відбувся якийсь такий спалах, який називають "коханням з першого погляду". Серце відчуло, що десь на небесах вже все вирішено щодо нас. Принаймні, після тієї першої зустрічі нам захотілося зустрітися на наступний день, і ще на наступний… З того часу, можна сказати, що ми практично й не розлучалися.

Скільки часу минуло від знайомства до тієї миті, коли ви вирішили, що хочете прожити все життя разом?

Через досить короткий час після знайомства вирішили жити разом під одним дахом. І тоді прийшло усвідомлення, що ми вже є разом, як чоловік і дружина, і маємо бути разом завжди. Тобто, усвідомили, що віднині кожен з нас бере відповідальність за те, щоб бути разом. Залишалося лише офіційно оголосити про це рідним і друзям.

Іринко, ти здивувалася пропозиції одружитися чи ви обговорювали це заздалегідь?

Олег ще до весілля називав мене дружиною, тому здивуватися я точно не могла:) Можна сказати, що ми обговорювали все заздалегідь натяками. А планувати почали вже після пропозиції Олега.

Ви одразу визначилися зі святкуванням весілля, в якому стилі, де і з ким святкувати?

Спочатку ми навіть думали просто розписатися, запросити батьків до Києва і скромно разом з ними відсвяткувати. Однак, потім згадали про друзів, які теж захочуть привітати, і так поступово прийшли до того, щоб зробити, хоч і скромне, але все-таки весілля.

Чому саме вінтаж? У житті ви романтики?

Навряд чи можна сказати, що наше весілля було строго у вінтажному стилі. Це була суміш стилів — трішки вінтаж, трішки "rustic" (селянський, простий, грубий), трішки хіпі, може навіть еко. Всюди зазначаю "трішки", бо в першу чергу були ми самі, такі як є. Не хотілося перетворити весілля у театральну виставу з декораціями, тому використали лише натяки на деякі стилі, щоб атмосфера весілля була природною і невимушеною.

Звідки черпали натхнення для організації такого весілля (фільми, герої, музика)?

Натхнення для організації весілля черпали з численних інтернет-ресурсів. Здебільшого, це були просто гарні фото декору весільних церемоній західного зразка, які можна знайти тисячі, наприклад, на Pinterest. Ключову роль зіграв власний смак, інтуїція, бачення того, як усе має бути, щоб, головне, нам самим цей день сподобався.

Чи було воно традиційним з викупом, РАГСом, вінчанням? Де відбувалася виїзна церемонія і святкування бенкету?

Власне, до рішення зробити виїзну церемонії та зробити її по-своєму ми прийшли через небажання довірити такий важливий день працівникам РАГСу. В той же час ми не хотіли традиційно вінчатися у церкві, тому що ті ритуали, які там відбуваються, для нас є незрозумілими. А проходити через усе це тільки тому, що так годиться, мабуть, лицемірно. Отже, зробили шлюбну церемонію на західний манер. Ключовим моментом для нас було зачитування шлюбних обітниць, які ми самі підготували, та обмін обручками. Викупу не робили. З українських традицій в нас був лише рушничок, на який ми ставали, та коровай, яким зустрічали нас батьки в бенкетній залі. До речі, рушничок, можна сказати, був вінтажним. Його вишила моя бабуся і на нього ставали під час свого одруження мої батьки. Натомість в нас були "голлівудські" традиції, коли тато нареченої підводить свою доньку до арки й зворушливо "передає" її нареченому тощо. А ще ми урочисто розрізали весільний торт і частували ним один одного.

Церемонія одруження відбувалася в історичному місці — на території Острозького замку. Там дуже гарно, спокійно і атмосферно. Нам пощастило з погодою, було сонячно і ясно — неймовірно гарний серпневий день, адже дощ, мабуть, чи не найбільший ризик для проведення церемонії під відкритим небом.

Святковий бенкет зробили в піцерії "Маестро". Там є готельний комплекс, де було зручно розташувати усіх гостей і поселитися самим. На бенкеті було вегетаріанське меню і відсутній алкоголь. Саме це, мабуть, найбільш інноваційне на нашому святі. Проте, без сумніву, усім було весело і ми вволю натанцювалися!

Хто займався весільним дизайном: оформленням столів, бонбоньєрок, бутоньєрок, букетів?

Весільним дизайном займалися подруги нареченої. Усе-усе зроблене власноруч — починаючи з оформлення арки й лавок, і закінчуючи декоруванням вазочок для квітів та приготуванням гірлянди, кожен прапорець якої був дбайливо вирізаний і прикріплений вмілими ручками. Навіть подушечка для обручок теж пошита власноруч. Всередину подруга вшила сухі квіти лаванди, і вона навіть поширювала тонкий ніжний аромат. Лише флористику довірили майстру своєї справи — Насті зі студії "La Fleur". Вона зробила віночок, букетик і браслет нареченої, букетики, квіткові брошки у волосся для дружок і  "flower-girl", бутоньєрки для дружків, а також квіткові композиції у вазочки для оформлення церемонії та бенкетного столу, зали. Дерев’яні таблички і вказівники замовили у Києві в хорошої знайомої, запрошення та іншу поліграфію — у колеги-дизайнера, з якою підтримуємо дружні стосунки. Саму арку зробив власноруч тато нареченої. Лавки позичили в академії. З миру по нитці:)

La Fleur, студія декору та флористики

La Fleur, студія декору та флористики

Які квіти і тканини домінували на вашому весіллі?

Ми використовували в основному кущові троянди та сухоцвіти — лимоніум, гіпсофілу, верес і лаванду. Тканини: улюблений льон на лавках, м’який і недорогий трикотаж на арці, традиційний атлас, що надає урочистості, — у стрічках. Серед допоміжних матеріалів — рафлія, грубий шпагат (мотузка), крафтовий папір. Усе в природних відтінках блакитного та теплих відтінках молочного кольору.

Ваше весілля — це композиція деталей і настрою. Що було "must have" на святі? Чи вдалося втілити всі ідеї?

Мабуть, будь-яка стильна виїзна церемонія — це поєднання деталей і настрою. Головне, щоб цей настрій на 100% відповідав вподобанням наречених, щоб декорування і вбрання не перетворили святкове дійство на маскарад. У нас не було старовинних запилених артефактів, окрім предметів музею Острозького замку, куди ми відправили гостей на екскурсію, поки самі фотографувалися. Лише 1000 і 1 милих дрібничок, зроблених власноруч, створювали правильну атмосферу.

"Must have" виїзної церемонії — це незвичайне, дуже гарне, енергетично сильне місце. Усе залежить від такого місця. Це може бути просто поле з одним велетенським старезним деревом. Біля такого дерева, яке є символом життя, можна одружитись і без арки і усілякої іншої традиційної атрибутики.

Чи у всьому простежувалась така "романтична старовина": страви, музика відповідали тематиці?

Частування в нас не було якоюсь особливо важливою частиною свята, як, зазвичай, буває. Ми дотримуємось вегетаріанства, тому природно, що хотілось, аби меню святкового бенкету теж було вегетаріанським. Переважали легкі овочеві страви, фрукти, солодощі. Замість алкоголю був безалкогольний глінтвейн та мохіто на вибір. Після святкування гості ділилися приємними враження від відчуття на ранок ясності в голові і легкості в шлунку:)

За музику відповідав наречений — любитель хорошої, якісної музики: джазу, блюзу, рок-н-ролу. Взагалі, вся музика поділялась на 3 частини: для весільної церемонії, для танців та до столу. Для церемонії ми вибирали окремі треки, що підходили за настроєм під вихід кожного з учасників — нареченої, нареченого, дружок, батьків тощо. Тут грали Charles Mingus, Otis Redding, Elvis, European Jazz Trio, Chet Atkins та The Beatles "All you Need is Love". Фонова музика до столу включала, в основному, джаз та його похідні — Армстронг, The Beatles, Артур Дуткєвіч, Chet Atkins і різноманітні кавери на відомі джазові хіти. Для танців ми використали здебільшого запальний рок-н-ролл та рок — The Beatles, Elvis, ВВ, Брати Гадюкіни, і навіть AC/DC.

Образи наречених і свідків — це ваші власні доробки чи все-таки робота професіоналів?

Образи наречених і свідків, насправді, дуже прості. Від свідків ми вимагали лише одного — одягти метелики. Коли чоловіки у білих сорочках з метеликами, одразу відчувається певна урочистість. Подружки нареченої одягли однакові сукні Zara. На щастя, злегка вінтажні мотиви нині в моді.

Ірино, розкажи про свою сукню, зачіску і макіяж. Якою ти себе хотіла бачити в цей день і чи все вдалося реалізувати? Чи важко було знайти сукню своєї мрії?

Із сукнею нареченої було дещо складніше. В США, Австралії та багатьох європейських країнах значно кращий вибір весільних суконь, ніж ми маємо на вітчизняному ринку. Особливо прикро, коли тепер можемо спостерігати за ними в інтернет-магазинах, але придбати можливості не маємо (через високу вартість і ризик, що сукня може не підійти без примірки). Проте таку прикрість можна використати собі на користь. Я вибрала сукню BHLDN і знайома кравчиня пошила мені на 95% таку ж. Можу із впевненістю сказати, що в результаті вийшло те, що я хотіла — у міру скромна, проста і легка сукня. В ній та балетках було дуже зручно пішки прийти на церемонію (о ні, ніяких кортежів!), бігати по полях на фотосесії та врешті танцювати рок-н-ролл на вечірці:)

Щодо зачіски і макіяжу, я дотримувалася мінімалізму. Із зачіскою мені трішечки допомогла сестра, макіяж я зробила сама. Як на мене, що менше наречена прикрашає себе, тим кращою вона буде. Наречена має сяяти не стразами, а щирою посмішкою та блискавками очей, у яких щастя і любов.

Хто допомагав нареченому з костюмом? Це рішення він приймав самостійно? В якому образі хотів постати перед своєю коханою Олег?

Наречений одягнувся дуже швидко. Йому допомагала наречена:) Проте, можна сказати, що рішення Олег приймав самостійно — ніколи не одягне те, в чому буде почувати себе некомфортно. Метелика замовили в BroTie, де українські хлопці і дівчата шиють справді симпатичні метелики і продають їх за адекватними цінами.

Як реагували гості на таку стилістику? Чи підтримали вас батьки?

Для багатьох наших гостей, мабуть, сам формат такого весілля був новинкою. Але, здається, усім було цілком комфортно і, в той же час, цікаво й весело. Гостям сподобались маленькі деталі, які ми продумали для них заздалегідь: ми підготували карточки з іменами, щоб зручно розсадити усіх за бенкетним столом, а в кінці вечора кожному подарували пакуночок з короваєм і листівкою із побажаннями і словами подяки.

Батьки в цілому підтримували. Хіба, щодо алкоголю мали сумніви: до останнього хотіли прихопити з собою кілька пляшок вина, бо думали, щоб без них усім буде сумно:) Та де там! Досі дивуються.

Яка атмосфера панувала на святі? Чи перевтілились ви в свої образи?

Безумовно, на весіллі ми залишалися такими ж, якими є в побутовому житті. Можливо, лише одяглися трішки більш святково й посміхалися ще більше, ніж звичайно. На весіллі панувала атмосфера любові. Без перебільшення. У нас не було форс-мажорів, якихось накладок чи неприємних несподіванок. Усе було злагоджено, вчасно і дуже спокійно. Навіть фотограф жартома жалівся, що йому нудно знімати процес вбирання нареченої, тому що ми були надто спокійні. Зазвичай, метушня, усі бігають, сваряться. Атмосфера була такою, щоб під вечір боліли м’язи від посмішок, а ноги — від танців.

До речі, окрема подяка фотографу Тарасу Ковальчуку, мабуть, одному з найкрутіших весільних фотографів в Україні. Завдяки його таланту спілкуватися з нареченими, фотосесія запам’яталася, як одна з найкращих і найвеселіших частин свята.

Якби була можливість щось змінити в організації, що це було б?

Дякувати Богу, усе склалося так, що змінювати нічого не хочеться. Ну, якщо бути повністю відвертими, то треба було закупити більшу кількість трояндових пелюсток, якими ми хотіли посипати доріжку до арки:) Може, є ще якісь подібні дрібниці, але вони, насправді, не варті уваги.

Що порадите нареченим, які теж мріють про тематичне весілля?

Хочеться сказати усім, хто планує весілля: будьте сміливими! Влаштовуйте усе так, як хочеться саме вам, а не так, як годиться. Не бійтеся зробити весілля скромним, адже кортежі з лімузинів, дорогі костюми, ресторани і салюти не гарантують щасливого подружнього життя, правда ж? Робіть усе дружньо, завзято і з любов’ю — усе вийде!