Меню

Весільний коровай. Традиції поколінь

"Короваю, мій раю,

Я тебе вбираю.

Овсом, калиною,

Усією родиною..."

Український народ здавна шанував хліб і надавав йому великого значення на свята та й у щоденному вжитку. Не можна було викидати хліб чи не бережно ставитися до нього, адже колись він був основною стравою на столі, недарма говорили "Хліб — усьому голова". Ще з язичницьких часів прийнято порівнювати круглу хлібину із найвеличнішим світилом, що дарує нам світло і тепло — Сонцем. Найбільшої символічності хліб набув у весільній обрядовості, адже шлюб — один із найважливіших етапів у житті людини.

Традиція випікання весільного хліба — короваю, сягає ще XVII століття. Як зазначає директор коровайного дому "Март" Тетяна Степанівна Мартинюк, цей обряд хоча й зберігся до нашого часу, але далеко не по всій Україні. Тетяна Степанівна родом із півдня, жила на сході, та ніде не зустрічала такого втілення українських звичаїв, як на Рівненщині. Саме тут вона долучилася до традицій справжньої української випічки, про які раніше лише читала.

Коровай — не лише смачна здоба, перш за все, це символ єднання двох і народження нової сім’ї. Здавна до випікання короваю ставилися дуже відповідально, це був цілий ритуал. І хоча часи змінюються, стають іншими люди і звичаї, кондитери коровайного дому "Март" намагаються максимально зберегти кращі традиції українського народу, надихаються ними і відтворюють їх у сучасній інтерпретації.

Головна коровайниця "Марту", майстриня з 20-ти річним стажем, як і годиться — щаслива у шлюбі жінка. Адже колись, до випікання весільного хліба ні в якому разі не допускали вдовиць, розведених і бездітних жінок. Тетяна Степанівна особисто дбає, щоб у цеху панувала атмосфера доброзичливості й тепла, адже ця аура передається священному хлібу, а відповідно і молодятам. Колись навколо короваю водили хороводи, співали пісні, молилися, навіть поганих думок не дозволяли собі коровайниці, щоб не накликати біду на молоду сім’ю. Хоча в пекарні "Март" хороводи і не водять, але всі майстрині вкладають частинку своєї любові і душі у святковий виріб.

У рецептурі теж дотримуються давніх звичаїв. Спочатку роблять опару — запарюють молоко з яйцями і дають вистоятись близько години, поки готуються інші інгредієнти. Обов’язково додають масло, олію, маргарин і справжній мед. Як відомо, мед теж має магічне значення, його застосовують для того, аби життя молодих було таким же солодким. Усі продукти — натуральні, не використовують жодних хімічних добавок.

Кажуть, який коровай вдасться, така і доля чекає на подружжя. Коровайниці "Марту" дбають, щоб кожен виріб був пишним і красивим. Жінки дотримуються всіх технологій. Майстрині з досвіду знають скільки весільний хліб має вистоятися, висходити, постояти в розстойці, щоб його не підірвало. Наприклад, коли випекли коровай, дають йому дві доби вистоятися для того, щоб смак інгредієнтів краще розкрився. У короваї дуже багато здоби, через це він не черствіє, тиждень стоїть і стає ще смачнішим, солодшим, ароматнішим.

Іноді люди зауважують, що випічка надто загоріла. Проте, як пояснює Тетяна Степанівна, мед, цукор, жовтки та масло впливають на колір короваю, надаючи йому темнуватого відтінку.

У коровайному домі чітко розподілені обов’язки — одні жінкі коровай випікають, інші — оформлюють. Традиційний український коровай оздоблюють прісним тістом. З тіста роблять пташечок, листочки, калину, колоски пшениці, різні рослинні орнаменти — все те, що було притаманне весільному хлібу на його витоках. Кожна прикраса має своє символічне значення: калина означає красу, молодість, щастя, виноград — добробут, достаток в родині, пташечки — вірність, відданість, лебеді — вірне кохання. Творча атмосфера надихає дизайнера представити звичні прикраси у новому баченні. Окрім традиційного оздоблення український коровай прикрашають мастикою — це вже власне ноу-хау кондитерського дому "Март", як зазначає його власниця. Часто кондитери експериментують і поєднують тісто та мастику, тоді виходить особливий коровай, яскравий і неординарний. Мастика — смачний продукт із цукру з желатином, як харчовий "пластилін", з якого можна зробити квітку ідентичну натуральній. З тіста такий тонкий делікатний декор зробити важко. Дівчата-дизайнери — справжні професіонали, які понад 10 років працюють над удосконаленням прикрас.

Прикрасити коровай можна і природніми матеріалами. Тетяна Степанівна радить хліб, яким батьки благословляють дітей (його ще називають батьківським), оздобити справжніми кетягами калини з гілочкою аспарагуса — це виглядатиме по-родинному зворушливо.

Короваєм розпочинається і завершується українське весілля — батьківським хлібом благословляють на шлюб, а наприкінці весілля хрещені батьки ділять коровай, роздають усім гостям, дякуючи за присутність. Разом із шматочком короваю молоді діляться своїм щастям з усіма рідними. Не можна, щоб весільний хліб залишався і черствів, щоб не змарніли почуття молодих.

Власниця коровайного дому "Март" пишається досягненнями своєї команди кондитерів, адже на початку діяльності випікали короваї лише для рівнян, а тепер отримують замовлення з Хмельниччини, Львова, Києва. Зараз в цих містах відкриті філії коровайного дому, а ще смачну весільну випічку можна придбати в Нетішені, Дубні і Костополі.