Меню

Грайлива дівчина пін-апу

Наприкінці XIX століття в Західній Європі та США танцівниці еротично-комедійного шоу — бурлеску, почали фотографуватися у своїх досить відкритих костюмах. Такі фото розповсюджувалися як певні візитні картки, це й стало першим кроком на шляху до створення пін-апу.

Пін-апом називають фото та ілюстрації напів- чи повністю оголених жінок із кокетливими, іноді дещо комічними елементами. В 1900-тих почався культ нового типу жіночої краси — спокусливої красуні з чуттєвими вустами, жмутом сяючого хвилястого волосся, пишними грудьми і стегнами. Її створив на папері американський художник-ілюстратор Чарльз Дана Гібсон, тому й назвали її "дівчина Гібсона". Тисячі малюнків продовжували популяризацію цього образу, і важливим було те, що з’являлися вони здебільшого саме як ілюстрації, а не картини. Дівчину Гібсона змінювали інші, але ідею зображення вродливої жінки для широкого загалу — в журналах, перекидних календарях, на палітурках блокнотів чи гральних картах — було започатковано.

Жанр ілюстрації стрімко розвивався, а з ним набирали популярності плакати. У період Першої та Другої світових війн на них часто зображали привабливих жінок поряд із патріотичними гаслами, що закликали чоловіків вербуватися до армії. В 1920-тих зовнішній вигляд дівчини зазнав змін: сукні вкоротилися до литок, хоча не вище колін, корсети зникли, натомість з’явився яскравий макіяж і короткі зачіски — все це розширювало межі дозволеного в інтимній сфері й сприяло прогресу пін-апу з усе більшим оголенням жінки в ньому.

Під час Другої Світової війни серед солдат, для підтримання бойового духу, розповсюджувалися ілюстрації пін-апу. Бійці пришпилювали їх у казармах, зберігали в кишенях, малювали на військових літаках… Саме цим пояснюється назва стилю — англійською мовою "pin up" означає "пришпилити, приколоти", оскільки чоловіки чіпляли його на стіни біля своїх ліжок.

Із закінченням війни, пін-ап зустріла хвиля шаленої популярності, а його найяскравішою моделлю стала Бетті Пейдж, пухкенька брюнетка з пустотливою безтурботною посмішкою.

Бетті Пейдж

Однак поступово пін-ап занепав і зник. Його відродження почалося завдяки зіркам —  ним були натхненні в різні періоди Крістіна Агілера ("Candy man"), Бейонсе ("Why can’t you love me"), Лана Дель Рей ("Pin up galore"), а Ґвен Стефані та Кетті Перрі запозичили деякі елементи для свого іміджу — контрастні червоні вуста, виразні очі та пишні хвилясті зачіски.

Але найбільше для повернення пін-апу зробила Діта фон Тіз. Її одруження з Мерліном Менсоном у 2005 привернуло увагу до порцелянової шкіри і незвичайного зовнішнього вигляду, навіяного Золотою ерою Голлівуду 1920–1960 років.

Крістіна Агілера

 Діта фон Тіз

Сучасне розуміння пін-апу як стилю включає образ дівчини 1950-тих років із яскравою червоною помадою, лінією підводки, такою популярною в ті часи, зачіскою з начісуванням і використанням бігудів, пишною спідницею чи сукнею та туфлями на підборах. Це поєднання 50-тих із провокативним підходом дівчат пін-апу.

Фото в стилі пін-ап стали знову модними, і не лише на Заході. Український художник і режисер Святослав Пащук в 2014 році створив серію зображень у стилі пін-ап. На них — українські красуні з патріотичними гаслами до наших героїв в зоні АТО. Всі виручені від продажу плакатів гроші використовуються для потреб бійців.

Якщо ж зазирнути по той бік океану, то там феноменального успіху досягнув американський сайт "SuicideGirl", із численними фото частково чи повністю оголених дівчат у мистецькому, естетичному оформленні. Більшість моделей — члени різних субкультур, вони мають безліч пірсингів, татуювань, а також різнобарвне волосся. Ці атрибути на сьогодні тісно переплелися з характеристиками стилю пін-ап, надавши йому нового, оригінального підходу в сучасному XXI столітті.

Автор: Настя Рудська