Меню

Таємниці Золочівського замку

Старовинне місто Золочів розкинуло свої ошатні стіни біля річки, з такою ж розкішною назвою, Золотівці. Районний центр Львівської області багатий на історичні і романтичні легенди, саме тому, це місце таке популярне серед туристів. Лише тут можна побувати на справжній чайній церемонії у єдиному в Україні Китайському палаці, зустріти привид закоханої французки та розкрити таємницю зашифрованого послання тамплієрів.

Час заснування Золочева загубився у віках. Однак, відомо, що основоположниками міста є жителі легендарного Радече, зруйнованого внаслідок ворожих набігів на початку XIII століття. Радечани ховалися від нападників у болотах, прокладаючи собі шлях за допомогою встромлених у болото, дубових палиць. Цю стежку було віднайдено на початку XX століття, коли у Золочеві прокладали трубопровід.

Місто успішно розвивалося, хоча й зазнавало частих татарських набігів. Зручне розташування сприяло розвитку торгівлі і ремесел. За правління родини Собеських у Золочеві будується новий замок, закладаються монастирі, церкви різних конфесій. Зокрема, українські церкви, парафіяльний костел, вірменська церква, три монастирі — два латинського обряду і монастир отців Василіан.

Час вніс свої корективи у зовнішній вигляд міста, багато споруд реставровано на сучасний лад, деякі зруйновані, однак, дух старовини зберігся і для нас.

Одне з улюблених місць туристів та золочівців — затишна, тиха пішохідна вуличка імені Маркіяна Шашкевича. Особливість вулиці в тому, що тут не їздить жоден вид транспорту, а вся поверхня викладена бруківкою. Це місце якраз для тих, хто любить без поспіху прогулюватись, насолоджуватись бесідою, почитати книжку на лавці або ж потайки цілуватися увечері під світлом ліхтаря.

Вулиця Маркіяна Шашкевича

Вулиця Маркіяна Шашкевича

Вулиця названа на честь українського поета і громадського діяча, що разом зі своїми однодумцями Іваном Вагилевичем і Яковом Головацьким організував просвітницький гурток "Руську Трійцю" та уклав першу українську читанку на західноукраїнських землях.

Жителі Львівщини завжди шанують своїх героїв, людей, які сприяли культурному та історичному розвитку України. У Золочеві вознісся не лише пам’ятник учаснику "Руської Трійці", а й перший в Україні — пам’ятник патріоту В’ячеславу Чорноволу. Його іменем названа центральна площа міста.

Пам’ятник В’ячеславу Чорноволу

Пам’ятник Маркіяну Шашкевичу

Ще одне дивовижне місце — Костел успіння Пресвятої Богородиці, більш відомий за назвою — Вознесеньський костел. Зачаровує будівля своєю величчю, розкішною бароковою оздобою і красивими скульптурами.

Вознесенський костел

Вознесенський костел

Куди б не завели туристів охайні вулички міста, скрізь їх супроводжуватимуть помпезні готичні споруди, що немов і досі стоять на сторожі, бо пам’ятають про буремні роки ворожих турецьких набігів. Вони змушують затамувати подих кожного перехожого, адже є неповторними зразками архітектурного мистецтва.

Безсумнівно, головною прикрасою міста є Золочівський замок. Зовсім нещодавно реставратори відновили підйомний міст, що веде до замку. Тепер тут можна випити філіжанку кави, милуючись мальовничими пейзажами довкола.

Могутній оборонний замок з Китайським і Великим палацами є унікальною пам’яткою архітектури першої половини XVII століття. Побудований замок на місці колишніх дерев’яних укріплень під заступництвом Якуба Собеського (1590–1646 рр.). Це будівництво автоматично підняло Золочів на вищий щабель ієрархії польських міст, підвищило його статус до оборонної цитаделі, здатної виступити значною перепоною на шляху загарбників.

Вхід до Золочівського замку

В’їзна вежа (вигляд з подвір’я)

Замкова башта

Золочівський замок

Розвідний міст

Вхід до Золочівського замку

Над проектом замку працював невідомий італійський архітектор. Будівля має два призначення — оборонне і житлове. Потужна, і в той же час, ідеально правильна фортеця збереглася майже повністю (за винятком озброєння). Кам’яні вали, бастіони добре захищали внутрішній двір.

Стіни замку ховають не лише військові таємниці, а й любовні. Саме тут жила закохана пара монархів Марії Казиміри і Яна Собеського (син Якуба Собеського). Досі ходять легенди і бувальщини про вічне кохання французки і поляка, про інтриги двору та привид королеви, який ніби й досі блукає замком.

Фрацузький парк

Фрацузький парк

Капличка біля замку

Великий житловий палац Золочівської фортеці зберіг внутрішні комунікації — каналізацію, 6 внутрішніх туалетів (що на той час було великою рідкістю), і залишки мережі теплопостачання — печі та каміни. Цікавим є внутрішнє планування житлових і  парадних покоїв з господарськими кімнатами. Під усією будівлею розташовані льохи-підземелля.

Вікна зі спальні пані Марії виходили на зовнішній бік фортеці, де була охорона, бо саме з цього боку в стіні було зроблено потайні сходи до скарбниці, де зберігалися коштовності й золото. Ключі від скарбниці Марія носила завжди при собі.

Інтер’єр Великого житлового палацу Золочівської фортеці

Інтер’єр Великого житлового палацу Золочівської фортеці

Інтер’єр Великого житлового палацу Золочівської фортеці

Інтер’єр Великого житлового палацу Золочівської фортеці

У 1690-х роках пані частенько усамітнюється в Золочеві. Саме тоді з’являється незвичний для Галичини Китайський палац, під впливом тогочасної моди на все східне. Це двоповерхова будівля-ротонда, з виступаючим восьмиколонним портиком, що завершується на другому поверсі балконом, у центральній частині і симетричними бічними одноповерховими крилами вздовж південної куртини. На сьогоднішній день у Китайському палаці функціонує музей східної культури. Відвідувачі мають змогу ознайомитися з унікальними експонатами — предметами східного мистецтва, наприклад, дарами східних послів.

Китайський палац

Китайський палац

У 1696 році Ян ІІІ помирає, залишаючи свої галицькі замки коханій дружині. Та Марія не житиме у цих стінах, адже протягом всього життя відчувала неприязнь польської шляхти через своє іноземне походження і вплив на короля. Вона вирішує оселитися спочатку в Римі, пізніше — у французькому замку Блуа. Однак, постійно цікавиться долею своїх маєтків, щороку переглядаючи звіти про витрати і доходи.

За радянської влади з 1939 року Золочівський замок служив в’язницею НКВС, у якій закатували на смерть і стратили безліч людей. На згадку про жертви НКВС неподалік замку в 1995 році побудували невеличку капличку.

До нашого часу на вході у замок збереглися дві кам’яні брили. На них філігранно висічено кілька рядків невідомою мовою. Подейкують, що ці надписи залишив орден тамплієрів. Поруч надпису переплелися терновий і маковий вінки. Між вінками є невеличкий отвір. Говорять, якщо загадаєш бажання і прикладеш до нього палець, а потім швидко повернеш навколо осі, бажане здійсниться. Якщо бажання матеріальне — варто повертати в бік тернового ("мертвого") вінка, якщо ж духовне — в бік макового (квітучого). Працівники замку жартують, що якщо бажання не здійснилося — значить, був не той палець і треба знову їхати до Золочівського замку.

Кам’яні брили біля замку

Стомлені туристи, після насичених екскурсій і безлічі вражень, можуть смачно перекусити у затишному кафе прямо на території замку і придбати подарунки на згадку у сувенірній крамничці.