Загадкова окраса мальовничого Закарпаття
Серед мальовничої природи Закарпаття розкинулося старовинне Мукачево, у серці якого знаходиться одна із окрас регіону — замок "Паланок". Неприступна європейська фортеця, осередок угорського повстанського руху, австрійська політична в’язниця, чехословацька військова база, радянське сільськогосподарське профтехучилище — за свою довгу історію він встиг приміряти безліч ролей.
Свою ж назву — "Паланок" — замок отримав від дубового частоколу, яким був обнесений рів навколо замкової гори. Будівля, згадки про яку літописи фіксують ще в ХІ столітті, поділена на чотири рівні: найстаріший Верхній замок, молодша Середня тераса, Нижній замок й передворотній. Таким розмірам фортеці не варто дивуватися, адже вона не лише була домом аристократів, прислуги, майстрів і солдатів, а й у разі нападу ворога мала стати укриттям для жителів навколишніх земель.
Час і війни знищили високі донжони і вежі "Паланка". Тепер лише руїни укріплень нагадують про роки минулої слави, а білосніжна будівля перетворилася на величезний музей історії, етнографії й побуту мешканців Мукачева зокрема і Закарпаття в цілому. Також тут діють виставки сучасної скульптури, а у картинній галереї експонуються полотна видатних українських, угорських, польських живописців, колекція ікон XVIII–ХІХ століть.
Туристи й місцеві жителі приїжджають сюди доторкнутися до історії, поблукати численними підземеллями і коридорами, навідатись у старовинні винні підвали й послухати численні легенди та перекази, якими обріс замок за роки свого існування. Одна з них про глибоченний (85 м) колодязь, що знаходиться у дворі Нижнього замку. Подейкують, що копачі довго не могли дістатися до води. Князь був у розпачі й уже хотів припинити усі роботи, але одного разу з’явився чорт, який пообіцяв заповнити колодязь водою за мішок золота. Платити не було чим — казна виявилася порожньою. Залишилися лише дві золоті монетки. Тому чорта вирішили обдурити. Він же не уточнив, скільки саме має бути золота у мішку. От йому ті дві останні монети й віддали. Чорт страшенно обурився, але було пізно — угода підписана. З криком: "Все одно води не питимете!" — він стрибнув у колодязь. Відтоді вечорами звідти долинають дивні звуки — то чорт виє від злості. До речі, неподалік знаходиться пам’ятник хитруну, що обдурив чорта, Федору Корятовичу. Отримавши наприкінці XІV століття ці землі, литовсько-руський князь облагородив і укріпив замок, перетворивши його на неприступну твердиню. Кажуть, що у цьому замку він відповідає за здійснення бажань. Якщо потриматися за його відполірований до блиску сотнями туристів вказівний палець і загадати бажання, то воно неодмінно здійсниться.
А ще замок — це чудовий оглядовий майданчик, з якого відкривається прекрасна панорама міста. Невисокі будинки з різнокольоровими дахами, вимощені бруківкою вулички на березі темно-бірюзової річки Латориці, що потопають у зелені, навколишні всіяні лісами гори й пагорби — так по-казковому виглядає Мукачево з висоти верхньої тераси. Тут на центральному бастіоні разом із туристами гордо вдивляється у місто вилита з бронзи мудра княгиня Ілона Зрініі з сином Ференцом Ракоці ІІ. Наприкінці XVІІ століття ця тендітна жінка три роки керувала обороною замку, який взяли в облогу австрійці, і стала символом незборимості духу для кожного угорця. Недалеко встановлений величний монумент орла-турула, який тримає меч. Цей птах — національний символ угорців. Згідно з переказами, саме він приніс шаблю Ференцу Ракоці, сину відважної княгині, і той, продовживши справу батьків, став відомим борцем за незалежність свого народу.
Чарівна природа, повна загадок історія й незвичайна атмосфера затишного Закарпаття стануть чудовими супутниками для кожного, хто бажає втекти від примхливої погоди цьогорічної української весни.