Додати організацію Повідомити про…
Меню
13 вересня 2018

Нова я: маленька подорож до величних Карпат

Гори — це моя любов, яка заполонила моє серце з дитинства. Коли ще маленькою у рідному містечку я дивилася на паруючі після дощу гори, вони здавалися мені такими таємничими, величезними і неосяжними. Це відчуття залишилося й досі, серед громістких гігантів відчуваєш себе по-особливому затишно. Тому обираючи, куди ж поїхати у невеличку подорож, питань не виникало. Однозначно, Карпати. Звичайно, це моя не перша поїздка туди, але вона була зовсім інша і дуже значуща. Тепер ми зібралися у гори нашою сім’єю, утрьох. Хотілося показати маленькому сину ці чудові краєвиди та розділити з ним нові емоції.

Для мене відпочинок у горах ділиться на два варіанти. Перший — підкорення вершин. Коли ти піднімаєшся густими лісами і крутими схилами, минаючи гірські річки та обриви, долаєш перешкоди, перечіплюєшся за коріння дерев, ковзаєш по траві, спотикаєшся об каміння, дерешся вгору і… нарешті опиняєшся на вершині. Кругом хмари і невимовна краса, вітер, хочеться кричати від радості, а на душі таке приємне відчуття: ти це зробив, ти зміг, ти подолав. Тоді у середині відкривається якийсь новий клапан, і він ще довго тягне тебе вгору вже потім у звичному житті. Додається сила і більше віри в себе. Такий собі старт-ап для реалізації задумів та цілей.

Другий варіант — повний релакс і перезагрузка, без напрягів, болі у ногах і спині, спітнілого чола та відчуття втоми. Лише повна гармонія, відокремлення від буденного життя, упорядкування думок, пошуки нової себе, безкінечне натхнення і багато посмішок, позитиву й любові. І це був наш варіант. Сім’я, природа, емоції.

Отож про саму подорож. Обрати житло для нас не було проблемою. Нещодавно з подорожі повернулися наші знайомі, показали фото і порекомендували затишну місцину, в яку я одразу закохалася. Ми забронювали номер у "Пос Пилипець" і через певний час, зібравши валізи, з чистою душею вирушили до Закарпаття. Їхали своїм авто, тому завчасно ретельно перевірили стан машини, дитячого автокрісла, запаслися картою офлайн, придивилися на маршруті хороші заправки.

Я дуже переживала, як це буде їхати так далеко із маленькою дитиною. Адже з Рівного до нашого місця призначення у Пилипець було понад 400 км, а це більше шести годин у дорозі. Однак, як виявилося, хвилюватися не було підстав. Ми виїхати ще до сходу сонця, і це було дуже правильне рішення. Приємна ранкова прохолода зробила нашу дорогу більш комфортною. Робити багато зупинок я не люблю, тому ми одразу домовилися, що зупиняємося на заправці біля Рівного та за Львовом, аби перекусити і розім’ятися. Інше — лише за великої потреби. Так і вийшло, тому до Міжгір’я доїхали швидко і без пригод.

А далі… Ніколи так не робіть!!! Хіба що справді хочеться чогось менш комфортного чи екстремального ралі :) Вирішили скоротити кусок дороги і з’їхали з нашого маршруту. Google Maps запропонували нам коротший шлях і ми довірилися. Майже дві години жахливої сільської дороги з ямами та серпантином і повернення назад до повороту, з якого з’їхали. Ніколи не опирайтеся лише на такі рекомендації, звичайно, цим скороченим шляхом можна було б добратися, але лише мотоциклом, мопедом чи велосипедом, адже по вузькій стежині в горах автомобілем не проїдеш. Хоча позитивні моменти відходу від маршруту теж були: ми більше ознайомилися із життям місцевих жителів, роздивилися їхні колоритні будиночки, дворики.

Коли ми все ж дісталися до кінцевого місця призначення, то були дуже раді і приємно вражені. Красивий дерев’яний котедж, поряд протікає гірська річка Плошанка, затишний дворик зі столиками і мангалом. Все по-європейськи. Чисто, комфортно, стильний дизайн, кухня укомплектована усім необхідним посудом і технікою. Наш номер був дуже світлим і просторим, свіжа постільна білизна, білосніжні рушники, приємний аромат, а найголовніше — вихід на балкон, звідки відкривався чудовий краєвид.

Що ми їли. Серед можливих варіантів харчування ми обрали змішаний. Сніданки замовляли на місці, інше — готували самі. З дому взяли заморожені заготовки для страв і мультиварку, тому проблем із тривалими приготуваннями не було. Закинула все, увімкнула програму, прийшли з прогулянки — обід готовий. На вечерю — запікали м’ясо та овочі на мангалі. Неподалік є різні заклади, де можна поїсти, або самому зловити рибу на вечерю і Вам її приготують.

Наша програма відпочинку: прогулянки околицями селища, тутешнім лісом, похід до водоспаду Шипіт та поїздка на озеро Синевир.

Перші дні в Карпатах були дощовими, але це додавало нашим мандрівкам ще більшого шарму. Гумові чобітки, легкі курточки чи дощовики — і гуляти можна навіть під зливою. Ліси тут дійсно дуже густі, дерева просто одне на одному, багато цікавих рослин, різноманітні мохи, які я просто обожнюю. Повітря таке свіже і п’янке, що хочеться вдихнути його побільше, і наситити увесь організм киснем.

Шипіт знаходиться зовсім неподалік того місця, де ми зупинялися, тому на другий день, коли дощ трішки вщух, вирішили побачити цей чудовий водоспад. Дорога туди під гору, але не стрімка і відносно хороша, кругом дерева, струмочки, перекладини, розкішна зелень. Зверніть увагу, на території є пропускний пункт, де у вас попросять заплатити за вхід, тому майте при собі гроші. Щоб підійти ближче, потрібно піднятися кам’яною стежиною або обійти збоку земляними східцями. Краса тут неймовірна, коли стоїш під цією звивистою глибою води, так і хочеться вскочити у шалений потік. Шум води, що розбивається об каміння, ніби нашіптує веселу пісеньку про лісову мавку, котра заховалася у гущавині.

З дітками тут слід бути обережними, бо вони дуже активно тягнуться до води бурхливої річки, до того ж камінці слизькі і земля місцями зсувається.

Синевир

До озера від селища Пилипець трохи більше 50 км, це приблизно 1–1,5 години в дорозі. Тому на поїздку у нас пішов практично увесь день, як ми і розраховували. Друга половина дороги пролягає між горами, потрібно постійно плавно підніматися вгору, їдеш повільно, але й поспішати тут не хочеться, кругом відкриваються такі красиві краєвиди, що ми навіть зупинялися, аби просто помилуватися. Вхід на територію національного природного парку платний, машиною — дорожче, але під’їхали ми майже до самісінького озера.

Побувати на Синевирі — означає зазирнути у саме серце Карпат. Його глибокі темно-сині води зачаровують і ваблять. Оточене височенними деревами довкола, воно ніби огорнуте і захищене самою природою. Блукаючи стежинами вздовж берега і вдивляючись у гірський туман, уявляєш собі містичні сюжети про мольфарів і чарівників.

Розповім Вам цікаві факти про озеро:

Купатися на Синевирі заборонено через статус водойми. Та й вода влітку нагрівається максимум до +12 градусів. Однак, можна поплавати на плоту за певну плату. На березі озера є ресторан і готель, тому, якщо є бажання, тут можна провести ніч і зустріти схід сонця.

Дорогою назад ми завітали у Реабілітаційний центр бурого ведмедя, це зовсім неподалік Синевирської Поляни. Тут виходжують ведмедів, із якими погано поводилися попередні господарі. Тварин вчать пристосовуватися до природних умов життя. Територія дуже простора і доглянута, ведмедям є де побігати. Так, так, вони бігають і навіть стрибають. Дуже милі і водночас грізні. Це місце, дійсно достойне уваги, варто знати, що такі місця у нас є.

Наступного дня вранці, ми вирушили додому, щасливі, сповнені радісних емоцій і натхнення.

Замітка для тих, хто боїться подорожувати із маленькою дитиною. У першу чергу заспокойте себе, адже наш стрес, неспокій і тривога одразу передаються дитині. Сплануйте поїздку заздалегідь, запасіться необхідною для дитини їжею, одягом для різної погоди, бо Карпати непередбачувані, ліками про всяк випадок, улюбленими іграшками — і з радісним настроєм і позитивними емоціями вирушайте в дорогу. Не метушіться, не нервуйте через дрібниці, діти усе відчувають. У результаті, Ви зрозумієте — що це найкращий відпочинок у Вашому житті. Адже розділити із найріднішими такі приємні емоції, показати малечі ще не бачений нею світ, таку багату природу, розповісти про щось нове — одне задоволення. Наш синок гарно їв, спав і зовсім не вередував, а разом з нами "кайфував" від вражень і тамтешніх красот.

Лілія Шершак