Додати організацію Повідомити про…
Меню
9 серпня 2018

Апельсинова Валенсія

Трохи більше як півстоліття тому через усе місто текла норовлива повноводна річка Турія. Але постійні повені втомили мешканців і річку осушили. Тепер на її місці розкинувся довжелезний парк із розлогими кущами яскраво-рожевих і білих троянд, та сучасним архітектурним ансамблем. І тепер, лише мости нагадують, що йдете ви насправді по річковому дну…

Валенсія — це місто, яке можна повністю роздивитися за одну поїздку. 10-ти днів активного відпочинку вистачить, щоб перенестися у майбутнє, завітавши до Міста мистецтв і наук, зазирнути у минуле крізь вінтажний фільтр Русафи і почути розповіді Старого міста, помандрувати Африкою, занурити ноги у ніжний пісок пляжу Malvarrosa, і просто гуляти куди очі ведуть, відкриваючи все нові цікавинки.

Найкраще для цього підійде велосипед — це той транспорт, що обійдеться недорого, але дозволить швидко пересуватися містом. Це дуже зручно, адже вся Валенсія пронизана велодоріжками, велопарковки розміщені через кожні 5 хвилин, а місцевість рівнинна.

Візитка Валенсії, що як магніт вабить туристів — Місто мистецтв і наук (Ciudad de las Artes y las Ciencias). Це місце — лідер за кількістю фото. В інтернеті ви побачите його з різних ракурсів, удень і після заходу сонця. Феноменальний комплекс споруд побудовано у руслі осушеної річки. Ще на підступах до нього, коли видніється тільки білосніжний дах Палацу мистецтв королеви Софії, трепетливі мурашки починають бігати по тілу. А далі Півсфера, Музей науки принца Феліпе, Оранжерея, Океанографічний парк, міст Assut de l’Or Bridge (“Золота гребля”) і Крита площа — 7 споруд, об’єднаних одним стилем, і мурашок уже не спинити. Посеред заквітчаної, зеленої, старовинної Валенсії, цей футуристичний білосніжний оазис, що стоїть на воді — як крок за межу, як ковток космічного повітря.

Палац мистецтв королеви Софії


Півсфера

Квартал Rusafa — богемний і трохи навіть погордливий. Він невеличкий, насичений фарбами, вінтажними крамничками й вуличними кафе. Тут можна придбати оригінальний одяг, цікаві сувеніри, перекусити традиційним тапасом і охолодитися сангрією.

Стара частина міста (El Carmen) познайомить вас із Валенсією, вулички якої пам’ятають розквіт і занепад, римських завойовників, лицарів, і торговців шовком. Дорогою на Площу Святої Марії, проминаючи католицьку церкву, ви можете підгледіти традиційне іспанське вінчання. А якщо пощастить, побачите, як наречених обсипають рисом і пелюстками троянд, а у повітрі розвівається димок від петард і літає конфеті.

Площа зустрічає звуками гітари, гомоном схвильованих туристів, бризками фонтану. Дуже стильна, без вигадливих деталей. Із прикрас — лише дахи, покриті блискучою мозаїкою. Вона замикає в коло, огортає теплими пастельними кольорами, і лише дзвін щогодини нагадує, що час не зупинився, і пора рухатися далі.

Найкраще Старим містом бродити навмання, без попереднього плану і маршруту. Так, кожна нова споруда буде виринати зненацька, і не терпітиметься зазирнути за ріг, щоб вкотре здивуватися. Знайти ще одне апельсинове дерево, або ж натрапити на цілий апельсиновий дворик поблизу Шовкової біржі. Десь далеко розгледіти самотній шпиль, а поміж дерев відшукати маленький фонтан. Деякі вулички самі заведуть вас до прекрасних місць, інші не будуть випускати, заплутуючи у візерунках балконів і хитросплетіннях на фасадах будинків. Стара Валенсія в деталях, вона, як і притаманно леді її віку, екстравагантні яскраві прикраси і квіти подарувала сучасній частині міста, а собі лишила найвишуканіші, хоч і скромні на вигляд аксесуари. Їх потрібно видивлятися, зупинятися і вдумуватися. І саме цим вона полонить, в цьому її шарм і неповторність.

Здавалося б, що здивувати уже нічим. А як щодо прогулянки Мадагаскаром, Екваторіальними лісами, повз Озеро Cлонів, Ліс Баобабів і Саваною наостанок? Все настільки реалістичне, що у перші хвилини проскакує думка, що варто було зробити щеплення від африканських хвороб. Величезний Біопарк розкинувся на 10-ти гектарах, і став домівкою для сотень тварин. Вони тут господарі, це їх територія, з рідними водоспадами, річками, баобабами й камінням. А люди, люди гості, які прийшли привітатися із небаченими в наших широтах істотами.

Ось красуються тендітні рожевокрилі фламінго, й зрідка краєм ока ловлять своє віддзеркалення у воді, щоб відвідувачі бува не подумали, що вони зазналися. Найвідоміші жителі Мадагаскару — лемури, тут їх багато, і кожен з характером. Вони бігають, гойдаються на гілках, а найспокійніші — задумано сидять на камінні, чи відпочивають на пальмах. Є тут і поважні слони, й грізні носороги. Є Бембі, і його маленькі родичі карликові олені. Є страус, який розважається щипаючи зебру, але це зовсім не псує їх дружбу. Левиця, що як справжня представниця котячого роду любить гратися картонними коробками — роздертих і розкиданих, їх на її території не злічити. Ціле сімейство жирафів, і кілька поколінь мавп різних видів. Гіпопотам, якого переслідують зграї риб, в окремих акваріумах павуки і жаби, змії і таргани. Тут є все, немає лише нещасних тварин, гратів, кліток і неприємних запахів, які так часто відлякують у звичайних зоопарках.

Цього всього із лишком вистачило б, щоб мешканці жили комфортно, та й туристи не оминали міста. Але Валенсія не лишає шансів. Примостившись на березі Середземного моря із широченною пляжною лінією, вона успішно конкурує із найкращими курортами Європи. Найвідоміший і найзручніший для відпочинку — пляж Malvarrosa. Він огорне ноги нагрітим і м’яким як крем піском, розслабить теплими, прозорими хвилями, а думки, думки відправить у небесну блакить, вище чайок, та й хіба пляж для роздумів?

Валенсія, те місто, після якого не хочеться відразу ж ділитися враженнями. Боязко розпорошити емоції, натхнення і спогади. Її мало бачити, її потрібно відчути, доторкнутися, насититися ароматами, просто набутися там. Та вже через кілька днів хочеться говорити, розмахуючи руками, пояснювати маршрут, роздрукувати всі фото й завісити ними стіни. І лише тоді приходить розуміння, що це місто точно не забудеться ніколи…